Як допомогти дитині бути стійкішою

Психіка дитини дивовижна. З одного боку, вона вразлива до стресів та подразників, а з іншого – неймовірно пластична, легко адаптується до обставин та швидко відновлюється після труднощів.

Завдання дорослого – допомогти дитині постійно налаштовувати свій ментальний “приймач” під різні обставини. Якщо робити це правильно та змалку, ймовірність того, що дитина виросте стійкою та стабільною особистістю, значно вища. 

Декілька порад, як допомогти дитині бути стійкішою:

• Будьте для дитини прикладом стійкості оскільки діти вчаться, наслідуючи своїх батьків;     
• Говоріть з дитиною про свої емоції і не бійтеся показувати своїй дитині, що ви теж іноді відчуваєте страх, смуток або гнів. Говоріть про те, як ви справляєтесь з цими емоціями, щоб вона могла вчитися у вас; 
• Навчайте дитину справлятися з емоціями та знайти здорові способи їх вираження. Це можуть бути розмови з вами, малювання, танці, спорт або інші заняття, які їй подобаються;
• Допомагайте дитині розвивати самостійність та вчіть її самостійно вирішувати проблеми, робити вибір та нести відповідальність за свої вчинки;
• Заохочуйте дитину до нових досвідів. Це допоможе їй розвивати впевненість у собі та свою стійкість;
• Підтримуйте дитину у скрутні часи та будьте поруч з нею, коли вона переживає труднощі. Дайте їй зрозуміти, що ви вірите в неї та її сили;
• Не порівнюйте дитину з іншими. Оскільки кожна дитина унікальна і має свій темп розвитку. Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, адже це може призвести до заниження самооцінки та зниження стійкост;.
• Створіть для дитини атмосферу любові та підтримки. Адже найголовніше, що дитині потрібно для стійкості – це відчуття любові та підтримки з боку близьких людей. Дайте їй зрозуміти, що ви завжди будете поруч, що б не сталося.

     Спілкування та розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Після перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи епізоду бойових дій проводьте невеликі сімейні бесіди. Такі розмови слід починати зі слів про те, що загроза минула («зараз ми в безпеці»). Скажіть, що це було важко, але дитина впоралася, і ви, батьки чи близькі дорослі (опікуни), пишаєтеся її силою. Підкресліть: те, що дитина подолала складнощі, допомогло й батькам.

Пам’ятайте, що виховання стійкості – це постійний процес, який потребує терпіння, розуміння та любові.