Самотність: що важливо знати

ℹ️ Самотність — це унікальний і складний емоційний стан, який характеризується відчуттям ізоляції та відсутності близьких, значущих соціальних зв’язків. Вона виникає, коли є розрив між бажаними та наявними соціальними зв’язками і може бути пов’язана з різними факторами, такими, як соціальна ізоляція, відсутність глибоких емоційних зв’язків, погані соціальні навички або переживання депресії.

🔷 У кожному віці почуття самотності має свої відтінки. У підлітковому віці самотність набуває форми невходження в групу, розчарування в друзях, усвідомлення своєї несхожості тощо. У юнацькому віці це почуття пов’язане з особистим життям, у зрілому – з проблемою безшлюбності, відсутністю взаєморозуміння в сім’ї, у літньому – з виходом на пенсію, з утратою близьких людей.

⚠️ Вважається, що самотні люди значно легше піддаються хворобам ніж ті, у кого є родина. У них вищий ризик серцево-судинних захворювань, менша тривалість життя. Відзначається, що самотність негативно впливає на почуття задоволення життям, настрій людей, особливо літніх, спричиняє песимістичний погляд на майбутнє.

➡️ Самотність має два стани: зовнішній і внутрішній, що тісно пов’язані між собою, але не тотожні. Внутрішня самотність – результат суперечності людини з собою, її можна подолати лише екзистенційною (внутрішньою) комунікацією. Зовнішня самотність може бути результатом суперечності людини й соціального оточення (випадок, конфлікт, лихо, катастрофа тощо).

🔺 Стан самотності породжує складна взаємодія різних почуттів та емоцій. Можливо, причини цієї незадоволеності криються у самооцінці. Зв’язок між низькою самооцінкою і самотністю, пояснюється двояким чином: по-перше, посиланнями на те, що низька самооцінка породжує внутрішнє самовідчуження людини, по-друге, супроводжується системою таких установок і поведінкових реакцій, які самі по собі ускладнюють міжособисте спілкування.

🙍🏻 Проблема неявної самотності дуже поширена серед молоді. Вона виникає через відчуття людини, що її ніхто не розуміє, це не залежить від кількості часу, що людина проводить з іншими людьми або наодинці. Наприклад, багато людей все життя живуть одні і при цьому відчувають себе менш самотніми, ніж ті, кому доводиться жити серед інших людей і постійно спілкуватися з ними. Одинокою також не можна назвати людину, яка, мало взаємодіючи з оточуючими його людьми, не проявляє ні психологічних, ні поведінкових ознак самотності. На переживання стану самотності впливають не стільки реальні відносини з оточуючими людьми, скільки ідеальне уявлення про те, якими ці відносини повинні бути.

🔎 Людина, що має сильно виражену потребу в спілкуванні, буде відчувати себе самотньою і в тому випадку, якщо її контакти з людьми обмежені одним-двома індивідами, але вона хотіла б спілкуватися відразу з багатьма. У той же час той, хто не відчуває такої потреби, може не відчувати своєї самотності навіть в умовах повної і тривалої відсутності спілкування з людьми.

‼️ Справжній стан самотності зазвичай супроводжується симптомами тих чи інших психологічних розладів, які мають форму негативних афектів або навіть неврозів. У різних людей афективні реакції на самотність, як правило, різні. Одні самотні люди скаржаться, наприклад, на відчуття печалі і пригніченості, інші говорять про те, що відчувають страх, треті повідомляють про гіркоту і гнів. Одним із важливих напрямків досліджень даного питання є аналіз сутності та визначення чинників молодіжної самотності.

🔸 Аналізуючи самотність в молодіжному, зокрема студентському, середовищі, вона підкреслює, що за одних обставин самотність може бути для людини ліками, за інших – отрутою. Деякі молоді люди прагнуть самотності, деякі усіляко намагаються уникнути цього відчуття. У виникненні самотності важливу роль відіграє соціальна адаптація – явище, яке пов’язане з індивідуальними особливостями людини, і з позицією особистості в суспільстві. Феномен самотності виникає при неуспішній адаптації. Через побоювання негативних результатів прояву ініціативи у встановленні міжособистісних контактів людині стає все важче долати самотність, і страх, породжений колишнім невдалим досвідом, сприяє створенню ситуації, яка ще більше посилює відчуття самотності.

👉🏻 Подолати самотність людина може лише в тому випадку, коли вона є психологічно відкритою до конструктивного діалогу, коли бачить і поважає цінність іншого «Я», намагається його зрозуміти.

⚠️ Звичайно, багато що залежить від нас самих. Поки ми самі не захочемо вирватися з стану самотності, ніхто нам у цьому не допоможе. Люди тому рідко бувають щасливими, що ніколи не знають, чого ж хочуть насправді. Коли вони самотні, то мріють знайти того, з ким буде добре поруч, але варто цьому статися, як люди знову прагнуть бути одні, тим самим прирікаючи себе на вічні метання в пошуках щастя. Повністю подолати самотність неможливо, але, напевно, й непотрібно. Сучасна людина повинна зрозуміти природу самотності.

🔷 Особистість, перш за все, має бути внутрішньо вільною, і в той же час стати повноцінним суб’єктом людської діяльності. А це означає: оволодіти глибинами міжлюдського спілкування, навчитися жити в умовах зростаючої соціокультурної комунікації, знайти мову поза суб’єктних відносин з природою. Профілактика самотності включає в себе активні дії, спрямовані на покращення соціальних зв’язків та емоційного благополуччя. Це може бути досягнуто через підтримку зв’язків з близькими, знаходження нових знайомств, заняття улюбленими справами та турботу про себе.