Розлади харчової поведінки: причини та фактори ризику

ℹ️ Розлади харчової поведінки (РХП) – це проблеми психологічного характеру, пов’язані з порушеннями вживання їжі. Люди з такими розладами або сильно обмежують себе в їжі, або переїдають і потім викликають блювання чи виснажують себе надмірними фізичними навантаженнями. Розлади харчової поведінки неминуче супроводжуються тривогою і депресією, а часто призводять до тяжких наслідків для організму, погіршення якості життя, іноді навіть до смерті.

⁉️ Чому виникають розлади харчової поведінки, як це пов’язано з нашими емоціями та прагненням контролю, та що робити, якщо ви запідозрили захворювання у себе чи близьких?

🔺 Ми їмо з народження, і наші стосунки з їжею – це найбільш ранні стосунки, на яких будується подальша взаємодія зі світом. У сучасному суспільстві порушення харчової поведінки певним чином нормалізовані. Нормально «тримати себе в руках», стежити за харчуванням і худнути. Водночас інформації про РХП мало, тому люди можуть роками жити з цими захворюваннями й навіть не підозрювати, що в них психічний розлад.

🚨 Найпоширеніші розлади харчової поведінки – це анорексія, булімія та компульсивне переїдання. Люди, хворі на анорексію, необов’язково дуже худі. Існує атипова нервова анорексія, коли людина має всі «класичні» симптоми – обмежує себе в харчування та втрачає вагу, боїться набрати вагу та має спотворене сприйняття своєї ваги і фігури – але при цьому її індекс маси тіла в нормі або вище норми.

➡️ Компульсивне переїдання відрізняється від хронічного раптовістю, обсягом з’їденого і нав’язливими самозвинуваченнями після нападу. Люди з компульсивним переїданням часто страждають від соціальної ізоляції, зниження настрою, погіршення працездатності. У таких пацієнтів часто розвивається ожиріння, але необов’язково. Мало що в нашому житті настільки багатофункціональне й доступне всім, як їжа. Перша й, здавалося б, основна її функція – це насичення.

🔹 Узагалі, справлятися зі стресом чи негативними переживаннями завдяки їжі – це нормально. Проблеми виникають тоді, коли людина будь-які труднощі вирішує з допомогою їжі й альтернативних способів у неї немає. РХП – це своєрідний спосіб адаптуватися до важкої реальності. Існує генетична схильність до РХП, але тільки її недостатньо для розвитку захворювання – потрібні фактори, що запускають його. Ними може стати критика з боку значущих близьких, травматичний досвід, стресові події або ж дієта.

📌 Основні фактори ризику:

🔸соціальний світ — у нашому світі бути красивим та успішним означає бути струнким і підтягнутим. Прагнення успіху та визнання провокує перші спроби схуднення, що запускає розлад харчової поведінки;

🔸емоційна вразливість разом із невміння керувати емоціями: існують високочутливі люди, які все сприймають близько до серця: вони швидко збуджуються емоційно й довше загасають. Такі люди схильні до залежної поведінки та розладів харчової поведінки;

🔸 психологічна травма — фізичне, емоційне і сексуальне насильство в минулому, а також буллінг або погані стосунки з однолітками можуть вплинути на розвиток РХП.

⚠️ Найбільше на здоров’я впливають розлади, пов’язані з обмеженням прийому їжі, такі як анорексія і булімія, адже через постійні голод та очищення пошкоджуються всі системи організму: серцево-судинна (розвиваються гіпотензія, аритмії), травна (порушення травлення, атрофія шлунку), статева (аменорея, безпліддя) тощо.

🏥 При лікуванні розладів харчової поведінки потрібна спільна робота психіатра і психотерапевта. Психіатр допомагає медикоментозно — пропонує противотривожні препарати, антидепресанти. А психотерапевт починає роботу з мисленням пацієнта: вчить розбиратися з почуттям, регулювати свої емоційні стани, розбирає проблеми, які стали справжньою причиною виникнення РХП. Після одужання важливо також вчитися підтримувати себе – бути уважним до себе, вчитися керувати стресом і розвивати навички комунікації, аби будувати здорові стосунки з людьми.