Психологічні травми у дітей після ДТП

Реакція вашої дитини на пережиту дорожньо-траспортну пригоду може бути абсолютно не такою, якої ви очікуєте. Вона буде залежати від цілого ряду чинників, а також від її віку, стадії розвитку та становлення особистості, від того впливу, який мала ця подія на її батьків чи інших членів сім’ї.

Реакції на психологічну травму можуть бути такими:

заглиблення в себе – така реакція може проявлятись у втраті інтересу до діяльності, втраті довіри, небажанні розмовляти;

зацикленість – проявляється в потребі знову переживати стресові події, наприклад, через ігри та  малюнки , що повторюються;

ночами можуть снитися жахи ;

тривога – у зв’язку із тривожним станом можуть виникнути проблеми з концентрацією уваги або зосередженням, нав’язлива поведінка, страх, проблеми зі сном, дратівливість і нестриманість;

фізичні симптоми – часто проявляються головними болями й болями в животі.

Важливо порозмовляти про подію. Уважна й довірлива розмова допомагає виявити всі проблеми. Переконайте вашу дитину, що все вже в минулому й вона в безпеці (але тільки якщо це дійсно так). Прислухайтесь до своєї дитини. Серйозно поставтесь до її тривог і почуттів. Нехай дитина знає, що вам важливо з’ясувати, що вона сама думає про те, що сталось, оскільки її думка вам дуже дорога. Розкажіть дитині про те, що сталось, але так, щоб це було доступно її рівню розуміння, не вдаючись до страхітливих подробиць.

Переконайтеся, що ваша дитина не зробила будь-які неправильні висновки. Наприклад, діти молодшого віку можуть думати, що трагедії – це їхня провина, тому що вони були неслухняними чи погано думали про когось. Поговоріть про подію в колі сім’ї. Дозвольте висловитись абсолютно всім, у тому числі й дітям. Це допоможе кожному члену сім’ї подолати ізоляцію, зрозуміти та почути один одного, а також відчути підтримку.

Порозмовляйте з дитиною про те, як люди можуть реагувати на трагічні події. Розкажіть їй про різні прояви таких станів. Скажіть дитині, що в таких обставинах її почуття абсолютно природні й нормальні, переконайте її в тому, що з часом вона буде почувати себе краще. Якщо ви і ваша дитина пережили велике потрясіння чи горе, пам’ятайте про головне: час і підтримка неодмінно допоможуть вам знову стати на ноги.

Не бійтеся звернутися до дитячого психолога, щоб симптоми не вкоренилися та не набули розвитку!