Допомога постраждалим в ДТП, який знаходиться в шоковому стані

Найчастіше в результаті дорожньо-транспортної пригоди постраждалі знаходяться у шоковому стані.

Ознаки шоку:

• знижений кров’яний тиск аж до повної відсутності; прискорення пульсу понад 90 ударів на хвилину. Пульс стає слабким, «м’яким», «ниткоподібним»;
• прискорення дихальних рухів (людина в спокої дихає так, ніби виконує навантаження);
• різка слабкість (людина не в змозі рухатися, іноді навіть вимовляти слова);
• неспокій, роздратованість;
• бліда, холодна і волога шкіра (вона набуває блідо-жовтого або блідо-синюватого відтінку);
• відсутність сечі (анурія);
• різний ступінь порушення свідомості аж до непритомності; відсутність реакції на біль, сухість в роті, відчуття спраги.

Причинами виникнення шоку можуть бути:

• масивна зовнішня кровотеча;
• внутрішня кровотеча;
• травми різного ґенезу;
• анафілаксія;
• серцевий напад тощо.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок:

1. перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки та за її відсутності перейти до наступного кроку;
2. заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;
3. здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;
4. за можливості виявити та усунути причину виникнення шоку;
5. надати постраждалому протишокове положення: – перевести постраждалого в горизонтальне положення, якщо це не погіршує його дихання; – покласти під ноги постраждалого ящик, валик з одягу тощо таким чином, щоб ступні ніг знаходились на рівні його підборіддя; – підкласти під голову постраждалого одяг/подушку, якщо це не погіршує його дихання;
6. вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
7. забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
8. при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;
9. за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу інформацію, стосовно обставин травми та механізму її отримання. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

Шок далеко не завжди призводить до швидкої смерті, частіше він розвивається поступово — протягом хвилин, десятків хвилин або навіть декількох годин. Слід розуміти: чим раніше надано надано медичну допомогу, тим більше шансів врятувати людину. Якщо потерпілий вже без свідомості і не реагує на біль, то врятувати його в екстремальних умовах практично неможливо.